2004
февраль
2 (55)

Каждый выбирает для себя
Женщину, религию, дорогу,
Дьяволу служить или пророку —
Каждый выбирает для себя.
Юрий Левитанский
ВЫШЛИ В СВЕТ



     Митрополит Андрей Шептицький. Документи і матеріали. 1941-1944. Упорядник Жанна Ковба. Київ: Дух і літера, 2003. У книжці наведені незнані досі документи про діяльність УГКЦ та митрополита Шептицького в часи німецької окупації.
     На мій погляд, краще за мене сказав про цю книгу директор Інституту юдаїки Леонід Фінберг: «Постать Митрополита А. Шептицького безумовно одна з наймогутніших і найславетніших в українській історії ХХ сто ліття. Суспільством досі недостатньо оцінені і його інтелектуальна спадщина, і його організаторський талант як лідера нації. Ми не віддали ще належну данину і жертовності Митрополита та його найближчого оточення у справі рятування євреїв під час Другої світової війни. Це була виняткова мужність Митрополита Андрея як організатора спасіння: адже ціна людської солідарності була занадто високою — аж до позбавлення життя як врятованих, так і рятівників...
    Рукопис цієї книги був віднайдений науковим співробітником Інституту юдаїки Жанною Ковбою в одному з київських архівів під час студій над вивченням долі єврейської громади Західної України... Я хочу, щоб ця скромна робота стала даниною нашої пошани Великій людині — Митрополиту Андрею Шептицькому, який своїми текстами, і своїм життям утверджував «людяність у безодні пекла».

    Щоденник Львівського гетто. Спогади рабина Давида Кахане. Упорядник Ж. Ковба. Київ: Дух і Літера, 2003. (Серія «Бібліотека Інституту юдаїки»).
    «Я почав писати ці нотатки 29 вересня 1943 р., коли переховувався у резиденції митрополита Шептицького у Львові. Десь чотири місяці після ліквідації Львівського гетто і після страшного винищення у Яновському таборі... Події, люди, жахливі картини знову постали перед моїми очима. Усе те, що бачив і чув, і разом з тим, що пережив у самому монастирі, я поклав на папір. Увесь час пам’ятаючи слова посланця, який сповістив Йову про трагедію: «І врятувався лише я один, щоб сповістити Тобі» (Йова 1:16).
     Такими словами почав рабин Давид Кахане передмову до спогадів «Щоденник Львівського гетто». Книжка вийшла івритом у 1978 році у Тель-Авіві. Спогади Д. Кахане — це свідчення очевидця Катастрофи, його переживання, його роздуми. Спогади Давида Кахане — це одночасно і історичне документальне джерело, і свідчення духовної особи, рабина, такі рідкісні серед свічень про Голокост.

    Григорій Гуртовий. Євреї містечка Торчин. Київ, 2003. (Бібліотека товариства «Єврейська спадщина»). Праця директора Торчинського історико-краєзнавчого музею, в оcнову якої лягли відомості про єврейську громаду м. Торчин на Волині на протязі кількох століть.

    Зиновий Сагалов. Дело «Джойнт», или Шуба для палача. Харьков, 2003. Тарбут лаам. Роман харьковского писателя, живущего в Аусбурге (Германия) о тех, кому довелось жить в сталинское лихолетье. Обстоятельства, в которых разворачивается действие романа, подлинные. Главный герой романа — актер, режиссер, худрук государственного еврейского театра Соломон Михоэлс.

    ИСТОКИ. Литературно — художественный альманах еврейских общественных организаций Харькова. №12 и № 13, Харьков, 2003. Тарбут лаам.
    Представляем сразу два номера альманаха в новом формате и новом художественном оформлении, с новым главным редактором и новым составом редколлегии. В остальном, как пообещал новый главред Григорий Дубовис, альманах остался прежним (разрешите ему не поверить): река может изменить русло, но не истоки (с этим хочется согласиться). А если серьезно, то хочу обратить внимание читателей на «Слепой прыжок» Амоса Эттингера о Шайке Дане и материалы о билуйцах, что имеет непосредственное отношение к Харькову. Проза и поэзия, драматургия и эссеистика — каждый найдет здесь что-то на свой вкус.

    Олег Васюков. «Дзвони пам’яті й перестроги» (Спогади і роздуми колишнього в’язня нацизму). Львів, «Raritet», 2003.
    Поэт-шестидесятник, журналист, кандидат философских наук Олег Васюков посвящает свою книгу стихов и воспоминаний всем, кому дороги высокие идеалы гуманизма. Этот сборник — не только дань памяти жертв Холокоста, представленная одним из переживших трагедию, но и предостережение будущим поколениям. В книге много фотографий из личного архива автора, бывшего узника харьковского гетто.
    Досадна одна неточность, допущенная в издании, — в Харькове не существовало нацистского концлагеря смерти «Дробицкий Яр» — было создано временное гетто в бараках тракторного и станкозаводов, узники которого были уничтожены в Дробицком Яру.

Благодарим авторов за присланные книги
Лариса Воловик